Як важко часом зрозумiти свою душу,
В часи, коли всередині панує пустота
Коли поза стіною Вiн, а на серцi одинока смута,
Та тільки холод i байдужiсть від тебе i від нього вiдлiта
Тодi не в силах ти творити нi по дому, нi на кухнi,
Лише в думках своїх та на паперi з цигаркою в руках
І воскресаєш спогади минулого свого кохання,
Щоб забилось серце знову, немов той фенікс птах
В такий момент думки про те, щоб обірвати,
Тай з іншим кохання знову проживати
І з уст твоїх слова безглузді вилітають,
Що ранять Його душу й любов ту добивать
Ти сльози проливаєш та подумки його благаєш
Щоб міцно пригорнув тебе й сказав:
«Дурненька моя, я тебе кохаю!»
Та ти не хочеш чути тисячу тих слів порожніх!
Твоя душа тонка, як та струна...
Відчути,чуєш?
Дай відчути їй нутром оту свою любов!
Безглузду, вічну та скажену....
В часи, коли всередині панує пустота
Коли поза стіною Вiн, а на серцi одинока смута,
Та тільки холод i байдужiсть від тебе i від нього вiдлiта
Тодi не в силах ти творити нi по дому, нi на кухнi,
Лише в думках своїх та на паперi з цигаркою в руках
І воскресаєш спогади минулого свого кохання,
Щоб забилось серце знову, немов той фенікс птах
В такий момент думки про те, щоб обірвати,
Тай з іншим кохання знову проживати
І з уст твоїх слова безглузді вилітають,
Що ранять Його душу й любов ту добивать
Ти сльози проливаєш та подумки його благаєш
Щоб міцно пригорнув тебе й сказав:
«Дурненька моя, я тебе кохаю!»
Та ти не хочеш чути тисячу тих слів порожніх!
Твоя душа тонка, як та струна...
Відчути,чуєш?
Дай відчути їй нутром оту свою любов!
Безглузду, вічну та скажену....