Раби свого Его.

Ми з вами в'язні, раби голодного Его, що безкінечно чогось жадає і якому завжди чогось не вистачає.
Та отримуючи те, що ти так пристрасно бажав, в кінці кінців, ти відчуваєш оманливість тих відчуттів-бажань,
Але той проміжок життя, яким повинен був ти смакувати,
На жаль, потрачено на невдоволення, тривогу, на негативні почуття...
Ось так біжить наше з вами життя...
І час летить невпинно, як стихія бурі,
І в пошуках істини, ми набиваємо рани,
Бючись об камінь досвіду, пізнаємо мудрість всесвітнього буття

Що жити треба ЗАРАЗ в безпричинній Радості та безумовній Любові!